базиліка

(грец. — палац базилевса)

Прямокутна в плані споруда з простором, поділеним підпорами на нефи (нави), середній з яких вищий і додатково освітлений прорізами, влаштованими над дахами бокових нефів, внаслідок чого в поперечному перетині утворювався т. зв. базилікальній розріз. Базилевси у Стародавній Греції спочатку засідали у стоях, потім для них зводилися видовжені тринефні будинки з підвищеною апсидою у торці для трону, перед яким влаштовувався вівтар. При цьому у середньому нефі відбувалися судові засідання, а в бокових торгували. У Стародавньому Римі Б. залишилися спорудами громадського призначення (для суду і біржових операцій). У Візантії Б. спочатку зводилися як палаци високих духовних осіб. згодом перетворилися в один з основних типів християнських храмів. Відрізняють:

купольну базиліку (докл. див. купольна базиліка);

ротондальну базиліку (докл. див. ротондальна базиліка).